Червоніли під Крутами маки... Розцвіли на холоднім снігу... Вони йшли, щоб за Київ вмирати, Та у серці плекали весну...Пломеніли жаринами квіти... Як ті мрії у юних серцях... А вони були майже ще діти... А вони так любили життя!!!..Розцвітали під Крутами маки... Догоряли свічки їхніх доль... Не злякались...Ішли, як солдати Під град куль, під пекельний вогонь.Триста зір спалахнуло у небі... Триста мрій назавжди відбули... Триста впало в червоні замети... Триста їх до останнього йшли...Ще не соколи, а соколята... А в серцях - недитячий вогонь... Ви вбивали...Не вбили їх, кляті!!! Вони в душах народу свого...Ви самі розпалили заграву... Ви роздмухали гарно її... Ви самі собі пастку зладнали, Ви згоріли у тому вогні!!!
Червоніли під Крутами маки... Вітер тихо у неба питав, Що за зорі засяяли раптом? Чом багряним тут сніг запалав?